час виконання ігрового завдання. Внаслідок цього порушуються правила гри.
      Потрібно враховувати це і під час пояснення гри звертати  увагу  дітей
на зміст правил, пропонувати їм повторити їх. Згодом, коли  діти  починають
надавати правилам більшого значення, вони в разі потреби самі запитують про
них.
      Під час пояснення правил гри  треба  доводити  дітям  необхідність  їх
виконання. Важливо також  спочатку  пояснювати  ігрове  завдання,  а  потім
ігрові дії і правила, бо  вони  підпорядковані  ігровому  завданню.  Тільки
знаючи його дитина зрозуміє, чому треба виконувати саме такі дії і правила.
У пояснення гри необхідно дати дітям вказівки, якими вони мають  керуватись
у своїх діях, наприклад, сказатиїм, що визначає їх перемогу в  грі  (виграє
той, хто виконає першим ігрове завдання, додержуватиме  правил  гри).  Такі
настанови сприяють тому, що всі гравці старанно виконують ігрове завдання.
      Під час пояснення гри  важливо  викликати  в  дітей  інтерес  до  неї.
Спостереження показують, що діти  зацікавлюються  грою  і  добре  засвоюють
ігрове завдання, коли воно пояснено образно, емоціонально.
      Пояснюючи гру“Жмурка з дзвіночком”,організатор підкреслює,  що  втікач
повинен тихенько бігти від жмурки, щоб той не почув його кроків, і подавати
сигнали тільки дзвіночком. Пояснення супроводжується відповідною мімікою  і
жестами; тон таємничий. Раптом, одна з дівчаток просить піти й перезутися в
тапочки: “щоб жмурка не почув”. Раніше дівчинка  не  думала  про  черевики,
навіть забула зняти їх. Уявивши, як вона поводитиметься, коли втікатиме від
жмурки, дівчинка згадала про них.

      З цього прикладу видно, що живе, емоційне  пояснення  гри  впливає  на
почуття дітей, викликає в їх уяві відповідні  образи.  Завдяки  цьому  діти
яскраво уявляють, як вони діятимуть в ході гри, і легко  запам”ятовують  її
правила.

      Інтерес до гри великою мірою залежить також від  загального  характеру
їх взаємин з організатором ігор.

      Спостереження за організацією  і  проведенням  ігор  показали,  що  на
пропозиції різних  вихователів  пограти  діти  реагують  по-різному.  Слова
одного з них вони зустрічають  радісно.  До  пропозиції  іншого  ставляться
байдуже, хоча й не відмовляються від гри.

      Так, наприклад, ігри проведені та організовані у “Витівній  майстерні”
КМПДЮ завжди  проходили  цікаво,  викликали  в  дітей  піднесений  настрій.
Організатор  завжди  заохочувала  ініціативу  й   винахідливість   гравців,
задовольняла їх потребу в активній ігровій діяльності. Навіть незнаючи, яку
гру  їм  запропонують,  діти  були  впевнені,  що  вона  буде  цікавою.  Це
пояснюється  тим,  що   в   попередніх   іграх   організатор   неодноразово
задовольняла їх потребу весело пограти, і в них сформувався стійкий інтерес
до гри. Слово “гра” стало для дітей сигналом до захоплючої діяльності. Тому
вони з радістю зустрічають пропозицію пограти й активно включаються в будь-
яку гру.

      Одже, щоб діти завжди цікавилися іграми і брали в них  активну  участь
потрібно  створити  в  них  стійкий  інтерес  до   ігрової   діяльності   і
підтримувати його (нагадати дітям, як вони цікаво  гралися  минулого  разу,
ускладнити завдання, умови і  правила  гри,  послатися  на  досвід  ігрової
діяльності окремих гравців тощо).

      Під час пояснення ігрового  завдання  розв”язати  деякі  організаційні
питання. Якщо, наприклад, у грі використовуватимуться малюнки,  куби,  м”яч
чи інші матеріали, то треба спочатку звернути увагу дітей на  ці  предмети,
назвати гру і пояснити її зміст. Пояснення повинно бути  чітке,  коротке  і
цілеспрямоване, щоб діти мали повне уявлення про всю гру.  Це  допоможе  їм
скласти  план  своєї  діяльності,  зрозуміти  завдання,  що  стоять   перед
колективом і визначити свою роль у їх виконанні.

      Якщо в грі є два ігрових завдання,що їх діти виконуватимуть по  черзі,
то спочатку треба пояснити всю гру, а потім розподілити ролі.

      У деяких іграх від цього правила можна відступити.  Наприклад,  у  грі
“Де наш будиночок” вихователь спочатку ділить дітей на  групки-“будиночки”,
а потім пояснює її зміст. Це допомагає дітям краще зрозуміти, яку роль вони
виконуватимуть, і як їм слід поводитися.

      Після пояснення гри і розподілу  ролей  треба  поцікавитись,  як  діти
зрозуміли завдання і запропонувати їм такі поради бувалого гравця:

      1. Вигравай лише чесним способом, бо інакше перемога не  принесе  тобі
         задоволення.
      2. Не зазнавайся, якщо в тебе все виходить і ти виграєш.
      3. Якщо умієш щось добре робити, навчи товаришів – нехай вони  стануть
         спритними і умілими.
      4. Вигравати у сильного суперника цікавіше.
      5. Не смійся над тим хто програє: і ти можеш стати переможеним.
      6. Не падай духом, коли програєш,  адже  попереду  ще  багато  цікавих
         ігор.
      7. Не ображайся на переможця, привітай його з перемогою.
      8. Не сердься і на тих, із-за кого, можливо, трапилась  поразка.  Вони
         потребують твоєї підтримки.
      9. Життя складається з перемог і  поразок.  Навчись  їх  сприймати  як
         належить.
                   Спостереження  показують,  що  поведінка  дітей  під  час
ігрової діяльності змінюється залежно від того, як організатор керує грою.
                   Наприклад, організатор Берестягської зош  чітко  пояснила
гру “Де наш  будиночок”,  звернувши  увагу  дітей  на  найважливіші  ігрові
моменти:  “Ми звами візьмемося за  руки  і  зробимо  маленькі  кола.  Це  –
“будиночки”. В середину їх стануть діти  з  цифрами  в  руках.  Це  “номери
будиночків”. За сигналом “номери” міняються місцями. Після цього “мешканці”
повинні в”їхати в свої “будинки”, відшукавши їх за “номерами”.  “Мешканці”,
які правильно вселились в свій “будиночок” перемагають.
                     У процесі пояснення організатор перевірила (вибірково),
чи запам”ятали діти який номер їх будиночка.
                     Діти швидко перейняли правила гри: “Іра тут не жила”  –
сказав один хлопчпи, побачивши, що дівчинка  помилилась.  “Сергій  не  може

Разместил: Гость Прочитано: 6391