особистості, сприяють прищепленню навичок  суспільної  поведінки,  розвитку
ініціативи і самостійності тощо.

      Структура  даних  ігор  (ігор  з  правилами)  дозволяє  опосередковано
керувати поведінкою дітей. Гравцеві здається, що він виконує ігрові  дії  і
правила за своїм бажанням, насправді він виконує вказівки організатора, які
сформовані у вигляді цікавого завдання або умов гри.

      Коли хтось із дітей порушує правило, намагаючись швидше і  без  зусиль
виграти, інші протестують проти цього і в в наступних іграх діти

      виконують    вимоги друзів.

      Поступово  діти  привчаються  оцінювати  свої  дії  і  вчинки.  Дитина
усвідомлює  значення  своїх  вчинків  у  процесі  активного  спілкування  з
дорослими і друзями під час ігор. Засвоївши  критерії  вимог  до  поведінки
гравця,  діти  об”єктивно  оцінюють  вчинки  своїх  товаришів  і  правильно
реагують на них.

      Важливу роль усправі формування в дитини вміння  об”єктивно  оцінювати
свої дії відіграє колектив. Адже у взаєминах з  колективом,  іншими  дітьми
складається особистість дитини.

      2.1.Соціальні функції рухливих ігор.
      Велике значення рухливих ігор полягає в їх соціальних  функціях.  Саме
рухливі ігри вперше вносять в  життя  дитини  суворі  вимоги  до  поведінки
власне в тій діяльності, яка їм подобається. Цими вимогами є  правила  гри,
яких за будь-яких умов треба дотримуватися,  інакше  дитина  стає  нечесним
гравцем,ушником, який заслуговує на покарання. Це  є  прообразом  складного
дорослого життя, де потрібно підкорятись правилам,иконувати  вимоги,  вміти
вигравати і програвати. Дітям молодшого  шкільного  віку   це  вдається  не
відразу,які з них прагнуть лише виграти, диктуючи свою волю, не  узгоджуючи
свої дії з товаришами покоманді. Організатор  повинен  враховувати  всі  ці
нюанси під час проведення рухливих ігор, здіснювати індивідуальний  підхід.
Заняття  іграми  повинні  сприяти  вихованню  дружби,  чесності,   свідомої
дисципліни, відповідальності. На вибір рухливих ігор  впливають  вікові  та
статеві особливості дітей, їх  розвиток  і  фізична  підготовка,  кількість
дітей і умови проведення гри. Рухливі ігри  бувають  суцільно  ігрові  і  з
поділом на команди. Для першого виду  ігор  часто  потрібен  ведучий,  роль
якого можуть виконувати діти. Це дітям подобається  і  організатор  повинен
слідкувати, щоб якомога більше гравців спробували себе в ролі ведучого.
      Призначають ведучого різними способами: за  призначенням  організатора
ігор, жеребкуванням, за бажанням гравців і звичайно, за допомогою  лічилок.
Лічилки  використовуються  двояко:  або  визначення  ведучого  відбувається
останнім словом лічилки, або всім по черзі вибувають, аж поки не залишиться
один, який і буде ведучим. Процес  рахування  теж  споріднений  із  грою  і
подобається дітям, хоча вимагає тривалого часу.
      Якщо рухливі ігри командні,  то  це  вимагає  поділу  дітей  на  групи
організатор має слідкувати, щоб команди були  рівносильними  та  рівномірно
розподіляти дітей-лідерів, які часто  під  час  ігор  створюють  конфліктні
ситуації.

      Важливим компонентом роботи з рухливими іграми є їх пояснення. Порядок
пояснення наступний:

              - назва гри та її коротка характеристика;
              - ролі гравців і їх вихідне положення;
              - хід гри і мета, якої повинні прагнути гравці;
              - чим закінчується гра;
              - правила, які необхідно сформулювати;
              - пояснити окремі складні і незрозумілі етапи гри;
              - умовні сигнали і команди для початку і закінчення гри.
      Організатор під  час  гри  повинен  суворо  слідувати  за  дотриманням
правил. Після закінчення  гри  керівник  оголошує  її  результати,  в  яких
враховується не лише швидкість, але і якість  виконання  завдань  специфіка
рухливих ігор полягає в тому, що  не  зважаючи  на  їх  повторюваність  для
гравців, вони завжди відбуваються ніби вперше,  оскільки  утворюють  щоразу
нові ситуації. І кожен раз для одного -  це  успіх,  перемога,  для  іншого
невдача, поразка, іншими словами пізнання себе і своїх можливостей.

      Дуже  важливо  вміло  дозувати  навантаження  в  грі.  Адже   надмірна
емоційність  під  час  гри  заважає  дітям  контролювати  свій  стан.  Коли
з”являються симптоми втоми (пасивність, порушення точності і контролю  дій,
блідість тощо),  потрібно  зменшити  навантаження.  Регулювати  його  можна
різними  способами:  скоротити  тривалість  гри,  ввести  перерви,  змінити
правила гри тощо.

      Закінчувати  гру  треба  свожчасно.  Затягування  може  призвести   до
зниження  інтересу  в  гравців,  їх  перевтоми.  Передчасне   або   раптове
закінчення викликає не задоволення. Щоб уникнути цього, потрібно  вкластися
в час, відведений для гри.

      Постійно  розучувати  з  дітьми   рухливі   ігри   недоцільно,   краще
удосконалювати рухи і дії у знайомих іграх та модифікувати їх хід. У той же
час організатор постійно повинен тримати в полі зору  те,  як  дотримуються
гравці правил  чесної  гри,  дружби,  як  проявляють  уміння  вигравати  та
програвати

      2.2. Процес набуття  суспільного досвіду в сюжетно – рольових іграх.


      Процес соціалізації дитини відбувається і  в  такому  виді  соціальних
ігор,  сюжетно-  рольові.  Назва  цих  ігор  вказує  на  необхідність  двох
обов”язкових компонентів – сюжету (тобто  місця,  дії,  колізії)  і  ролей.
Уявне місце, в  якому  відбувається  гра  може  знаходитись  в  далекому  і
недалекому минулому, в сьогоденні або майбутньому, воно може бути реальним,
добре відомим гравцям або фантастичним.
      Сюжетно-рольові  ігри  на  основі  життєвих,  літературних,  фільмових
вражень вільно відтворюють соціальні відносини і  матеріальні  об”єкти  або
розгортають фантастичні  ситуації,  які  не  мають  аналогів  у  житті.  Ця

Разместил: Гость Прочитано: 6392