Аналіз ігрової діяльності як засобу соціалізації особистості
На найбільш ранніх ступенях розвитку суспільства, коли люди
харчувалися плодами та корінням, дsти дуже рано втягувалися в життя
дорослих. Ускладнення знарядь праці, перехід до землеробства ривели до
статево-вікового розподілу праці, забеспечили дітям рівноправне становище з
дорослими.
Діти вправлялися в оперувані знаряддями праці і це вже можна назвати
іграми-вправами. Але й тут ще не було рольових ігор.
З розвитком людського суспільства відбувається і дальший розвиток
виробничих сил, ускладнюються знаряддя, а з ними й розподіл праці. Коло
доступних дітям сфер виробництва звужується, окремі види праці вони можуть
лише спостерігати. Змінюються й предмети, якими діти оперують: якщо із
зменшеного луку можна пускати маленькі стріли, а маленьким ножем можна
різати, то зменшена гвинтівка не стріляє, а є тільки зображенням
справжньої. Так з”являються іграшки і рольова гра, завдяки яким діти
вгамовують своє прагнення до спільного з дорослими життя. А ті надто
зайняті своїми справами, і дітям не лишається нічого іншого, як створити
собі ігрове життя, в якому відтворюються в загальних рисах трудова
діяльність і соціальні відносини між дорослими.
Таким чином, гра є історичним утворенням. Її виникнення обумовлене
розвитком суспільства і пов”язаною з ним зміною становища дитини в системі
суспільних відносин. Отже, гра соціальна за своєю природою, походженням та
змістом.
У літературі 60-70-х років гра розглядається як особлива форма життя
дитини в суспільстві, до того ж справжнього життя, дуже важливого для неї.
Гра являє таку діяльність, у якій діти виконують ролі дорослих і в ігрових
умовах відтворюють їх життя, працю та стосунки між ними. Завдяки грі
дошкільник задовольняє свою потребу у спілкуванні з дорослими, у спільному
з ними житті.
2. Структура та класифікація ігор.
Мета, способи, місце проведення ігор дуже різноманітні, вони різняться
між собою за змістом та методикою проведення.
Важливим моментом роботи з іграми є обізнаність із їх структурою.
Кожна гра переслідує певну мету, яка вказує напрям розвитку дитини
(сенсорний, фізичний, соціальний, інтелектуальний, емоційний); ситуацію
гри, що включає місце, атрибути, статевий та віковий склад учасників;
правила (або хід) гри.
Усвідомити структуру і функції гри допомагають класифікації ігор, яких
існує чимало , але практичний характер мають дві: за мотиваційними і за
змістово-процесуальними критеріями.
Перша з них акцентує увагу на об”єктах впливу гри і поділяє їх на:
- психо-чуттєві (сенсорні), які сприяють розвитку гостроти
сприймання, мислення і пізнання навколишнього світу, що є
основою для набуття знань, умінь;
- рухові – здійснюють тілесний розвиток дитини, формують такі
необхідні якості, як спритність, гнучкість, силу,
швидкість, координацію рухів;
- соціальні – сприяють соціалізації дитини в процесі
спілкування, виконанню необхідних правил, вироблення
моральних рис;
- розважальні – сприяють відпочинку, емоційному задоволенню,
естетичній насолоді.
Друга класифікація базується на змісті і способах здійснення ігор і
включає такі їх види:
- рухливі;
- малорухливі;
- інтелектуальні;
- музичні;
- сюжетно-рольові;
- забави, атракціони;
- конкурси тощо.
Обидві класифікації ігор співвідносяться між собою і назви груп, до
яких одночасно мають приналежність ігри, допомагають в
розуміннімотиваційного, змістового і процесуального аспектів гри.
Наприклад, реалізація функцій соціальних ігор, може здійснюватись
через рухливі, музичні, сюжетно-рольові, конкурсні ігри.
Але зупинимося спочатку на розважальних іграх, які повинні в першу
чергу продукувати хороший, радісний настрій, емоційне розвантаження і
насолоду. До таких ігор відносять рухливі ігри – естафети, музичні, зокрема
хороводи, кричалки, ритмівки, ігри-жарти, фокуси, забави, атракціони,
конкурси.
Розважальності цим іграм надають емоційна підготовка безпосередніх
учасників і глядачів, необхідність імпровізації, весела ритмічна музика,
хаотичні і помилкові рухи учасників конкурсів, неочікуваність пропозицій
ведучого, його гумор та вдалі коментарі.
Особливо цікавими в цьому плані є конкурси, які можуть бути
індивідуальними і груповими. Наявність команд надає конкурсам більшої
загальності, а взаємодія учасників у невеликому колективі створює додаткові
розважальні моменти.
Цікавим видом конкурсів є творчі конкурси. Вони відрізняються від
попередніх тим, що вимагають від учасників продемонструвати наявні в них
фантазію, уяву, ерудицію, інтелект. Творчі конкурси побудовані на ефекті
поєднання реально існуючих речей, явищ, понять з вигаданими обставинами,
здавалось би, несумісними пропозиціями. Наприклад, створити гімн любителів
запізнюватись на перші уроки. Під час роботи в ДОТП “РУБІН” довелося
Разместил: Гость Прочитано: 6328 | | |
|