Аналіз ігрової діяльності як засобу соціалізації особистості
Відповіднодо мети в курсовії роботі ставляться наступні завдання:
- дослідити суть, значеня та структуру гри;
- визначити вплив дитячих ігор на формування
житттєвої позиції дітей молодшого шкільного віку;
- розглянути яким чином здійснюється керівництво
поведінкою дітей у ході гри;
методологічну базу дослідження складають праці видатних вчених: Берна
Е., Больховітінова В., Виготського Л., Генкіна Д., Обертинської А. та ін.
Частину матеріалів дослідження було отримано методом спостереження
за дітьми в процесі гри. Використано досвід проведення ігрових програм
Київським міським палацом дітей та юнацтва, в дитячому оздоровчому таборі-
пансіонаті “Рубін” та в Берестягській загальноосвітній школі Гайворонського
р-ну, Кіровоградської обл.
При дослідженні теми використано метод узагальнення з елементами
аналізу та порівняння.
Структура роботи: Має сторінок, складається з вступу, основної
частини, висновків. Має найменувань використаної літератури.
Розділ 1. ЗНАЧЕННЯ, СУТЬ, СТРУКТУРА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ІГОР.
1. Погляд в історію.
Що таке гра і чим вона відрізняється від будь-якої іншої діяльності?
Як було розкрито її природу і значення в житті дитини? Як розвивається гра
з віком?
Спроби тлумачення природи гри відомі здавна. Здавна точаться суперечки
з приводу визначення її суті та значення.
Найдавніші з цих спроб – теорії “відпочинку” і “надлишку сил”.
Протрималася вона недовго, внаслідок очевидної ненауковості. Справді важко
погодитись з тим, що дитина у грі відпочиває, адже саме у грі проходить для
неї більша частина дня, у гру вона вкладає багато енергії, фізичних і
розумових сил.
Що ж до теорії “надлишку сил”, авторами якої були Г. Спенсер і Ф.
Шіллер, то вона мала більше прихильників, ніж попередня, але так само
невтрималася в науці через явну суперечливість реальним факторам. Відомо,
що стомлена і хвора дитина грається. Вона не може бігати, тягти возика, чи
зводити тривалий час якусь будівлю, але сидячи чи лежачи у ліжку, дитина
тихенькобавиться лялькою або іншою улюбленою іграшкою. Тому й викликає
заперечення думка, нібито у грі дитина витрачає свою надлишкову енергію,
яка нагромаджується у нервових центрах.
Великою популярністю користувалась у свій час теорія німецького
дослідника Грооса, викладена ним наприкінці 19 ст. у книгах “Ігри тварин”
та “Ігри дітей”. Він вважав гру підготовкою до майбутнього життя, вірніше,
підготовкою інстинктів з метою надання їм найбільшої пристосованості до
наступного функціонування. Посилаючись на те, що чим вище стоїть тварина на
еволюційному щаблі, тим тривалішим є її дитинство і значимішою роль гри;
Гроос наділяв останню здатнітю удосконалювати життєві механізми тварини і
дитини. Думка Грооса про вплив гри на майбутній розвитокдитини має сенс.
Але відсутність принципової різниці у поясненні гри тварин і людини
ставить Грооса на антиісторичні позиції.
Послідовники Грооса вносили різні уточнення і доповнення в його
теорію, але не змінювали головного - підходу до гри як до біологічно
обумовленого процесу. Досить відома винайдена Гроосом формула: людина або
тварина граються не тому, що вони молоді – сама молодість дана їм для того,
щоб гратись, тобто вправлятись для майбутнього самостійного життя.
Дальші спроби дошукатись до суті гри мали наступні значення: наприклад
погляд на гру як на діяльність породжувану прагненням одержати насолоду (
теорія функціонального задоволення К. Бюлера ), або як таку, що дає змогу
реалізувати витіснені з життя бажання (З. Фрейд), чи навіть втекти від
життя ( Адлер).
Голландський вчений Бойтендайк вказував: дитина грається тому, що
наділена особливою динамікою і особливим ставленням до дійсності. Але він
теж не зміг позбутися впливу натуралістичних концепцій у підхлді до гри як
форми вияву потягів. Після 1933 року, протягом наступного тридцятиріччя
Інтерес до теоретичного розв”язання проблеми гри в зарубіжних
дослідженнях взагалі знизився. Навіть висловлювалися сумніви щодо
можливості створення теорії гри.
У вітчизняній літературі проблеми гри торкаються в своїх працях К. Д.
Ушинський, А. С. Макаренко,Л. Виготський; сучасні дослідники Д. Генкін, А.
Обертинська та інші.
За К. Д. Ушинським, гра для дитини це дійсність, в якій вона живе і
сліди цього життя глибоко западають в її память.
Але все ж таки з”ясувати, як виникла гра, можна лише простеживши
становище дитини в процесі історичного розвитку суспільства.
Є чимало матеріалів мандрівників, географів та етнографів, вітчизняних
і зарубіжних досліджень, в яких відтворюється життя людини в період
первісного суспільства і його дальшого історичного розвитку. В них
містяться і певні відомості про становище дитни. До цих матеріалів і
звернувся Д. Б. Емконін.
Разместил: Гость Прочитано: 6327 | | |
|