Радіоактивний вплив радіації на людину

   Іонізуючі випромінювання існували на Землі ще задовго до появи на ній
   людини. Проте вплив іонізуючих випромінювань на організм людини був
   виявлений лише наприкінці XIX ст. з відкриттям французького вченого
   А.Беккереля, а потім дослідженнями П\\\'єраі Марії Кюрі явища
   радіоактивності.

   Поняття «іонізуюче випромінювання» об\\\'єднує різноманітні види, різні за
   своєю природою, випромінювання. Подібність їх полягає в тому, що усі вони
   відрізняються високою енергією, мають властивість іонізувати і руйнувати
   біологічні об\\\'єкти.

   Випромінювання характеризуються за своєю іонізуючою і проникаючою
   спроможностями. Іонізуюча спроможність випромінювання визначається питомою
   іонізацією, тобто числом пар іонів, що утворюються частинкою в одиниці
   об\\\'єму, маси середовища або на одиниці довжини шляху. Різноманітні види
   випромінювань мають різноманітну іонізуючу спроможність. Проникаюча
   спроможність випромінювань визначається розміром пробігу, тобто шляхом,
   пройденим часткою в речовині до її повного зникнення. Джерела іонізуючих
   випромінювань поділяються на природні та штучні (антропогенні).

   Природні іонізуючі випромінювання

   Основну частину опромінення населення земної кулі одержує від природних
   джерел випромінювань. Більшість з них такі, що уникнути опромінення від
   них неможливо. Протягом всієї історії існування Землі різні види
   випромінювання попадають на поверхню Землі з Космосу і надходять від
   радіоактивних речовин, що знаходяться у земній корі.

   *  Радіаційний фон, що утворюється космічними променями, дає менше
   половини зовнішнього опромінення, яке одержує населення від природних
   джерел радіації. Космічні промені переважно приходять до нас з глибин
   Всесвіту, але деяка певна їх частина народжується на Сонці під час
   сонячних спалахів. Космічні промені можуть досягати поверхні Землі або,
   взаємодіяти з її атмосферою, породжуючи повторне випромінювання і
   призводячи до утворення різноманітних радіонуклідів. Опромінення від
   природних джерел радіації зазнають усі жителі Землі, проте одні з них
   одержують більші дози, інші — менші.

   Це залежить, зокрема, від того, де. вони живуть. Рівень радіації в деяких
   місцях залягання радіоактивних порід земної кулі значно вищий від
   середнього, а в інших місцях — відповідно нижчий. Доза опромінення
   залежить також і від способу життя людей.

   За підрахунками наукового комітету по дії атомної радіації ООН, середня
   ефективна еквівалентна доза зовнішнього опромінення, яку людина одержує
   зарік від земних джерел природної радіації, становить приблизно 350мкЗв,
   тобто трохи більше середньої дози опромінення через радіаційний фон, що
   утворюється космічними променями.

   Людина зазнає опромінення двома способами — зовнішнім та внутрішнім. Якщо
   радіоактивні речовини знаходяться поза організмом і опромінюють його
   ззовні, то у цьому випадку говорять про зовнішнє опромінення. А якщо ж
   вони знаходяться у повітрі, яким дихає людина, або у їжі чи воді і
   потрапляють всередину організму через органи дихання та кишково-шлунковий
   тракт, то таке опромінення називають внутрішнім.

   Перед тим, як потрапити до організму людини, радіоактивні речовини
   проходять складний маршрут у навколишньому середовищі, і це необхідно
   враховувати при оцінці доз опромінення, отриманих від того чи іншого
   джерела.

   Внутрішнє опромінення в середньому становить 2/3  ефективної еквівалентної
   дози опромінення, яку людина одержує від природних джерел радіації. Воно
   надходить від радіоактивних речовин, що потрапили в організм з їжею, водою
   чи повітрям. Невеличка частина цієї дози припадає на радіоактивні ізотопи
   (типу вуглець-14, тритій), що утворюються під впливом космічної радіації.
   Все інше надходить від джерел земного походження. В середньому людина
   одержує близько 180 мкЗв/рік за рахунок калію-40, який засвоюється
   організмом разом із нерадіоактивним ізотопом калію, що є необхідним для
   життєдіяльності людини. Проте значно більшу дозу внутрішнього опромінення
   людина одержує від нуклідів радіоактивного, ряду урану-238 і в меншій
   кількості від радіонуклідів ряду торію-232.

   Штучні джерела іонізуючих випромінювань

   * Штучними джерелами іонізуючих випромінювань є ядерні вибухи, ядерні
   установки для виробництва енергії, ядерні реактори,ряджених частинок, рентгенівські апарати, припади апаратури засобів
   зв\\\'язку високої напруги тощо.

   За декілька останніх десятиліть людство створило сотні штучних
   радіонуклідів і навчилося використовувати енергію, атома як у військових
   цілях — для виробництва зброї масового ураження, так і в мирних — для
   виробництва енергії, у медицині, пошуку корисних копалин, діагностичному
   устаткуванні й ін. Усе це призводить до збільшення дози опромінення як
   окремих людей, так і населення Землі загалом. Індивідуальні дози, які
   одержують різні люди від штучних джерел іонізуючих випромінювань, сильно
   відрізняються. У більшості випадків ці дози незначні, але іноді
   опромінення за рахунок техногенних джерел у багато тисяч разів
   інтенсивніші ніж за рахунок природних. Проте слід зазначити, що породжені
   техногенними джерелами випромінювання звичайно легше контролювати, ніж
   опромінення, пов\\\'язані з радіоактивними опадами від ядерних вибухів і
   аварій на АЕС, так само як і опромінення, зумовлені космічними і наземними
   природними джерелами.

   Опромінення населення України за останні роки за рахунок штучних джерел
   радіації, в основному пов\\\'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС,
   а також експлуатацією і «дрібними» аваріями на інших АЕС. Про це достатньо

Разместил: Гость Прочитано: 2670