 зараховують до категорії тяжких, бо вони становлять значну загрозу для
життя потерпілих Особливо небезпечні опіки, що поширюються на підзв'язкову
ділянку гортані Опіки дихальних шляхів спостерігаються при пожежах у
житлових будівлях, на пароплавах, при вибухах парових котлів, загоранні
бензоцистерн, газопроводів тощо і зумовлені вдиханням потерпілими гарячих
повітря, пари та диму. Опіки дихальних шляхів нерідко комбінуються з
отруєнням потерпілих токсичними хімічними речовинами, що виділяються під
час горіння побутових приладів, які виготовляються переважно з пластмасових
компонентів.
Оскільки опіки дихальних шляхів майже завжди поєднуються з опіками шкіри,
які передусім привертають до себе увагу, своєчасна діагностика інгаляційних
опіків дуже важлива. Клінічна симптоматика цих опіків у ранній період (у
перші 8 год) обмежується спазмом м'язів гортані, а пізніше — набряком та
запаленням слизової оболонки дихальних шляхів, які зумовлюють порушення
прохідності дихальних шляхів та дихання Діагностика грунтується на таких
клінічних ознаках та симптомах:
1) наявність опіків голови та шиї,
2) спалене волосся в носі,
3) охриплість голосу,
4) задишка та ціаноз,
5) "трубний" кашель,
6) стискуючий біль вздовж груднини,
7) запалення ротоглотки,
8) виділення харкотиння з домішками сажі, кіптяви.
Різко підвищена кількість виділень із бронхів (бронхорея)
Всі такі хворі потребують обов'язкової госпіталізації Діагноз за потреби
може бути верифікований з допомогою фіброендобронхоскопії.
Лікування таких хворих полягає у диханні зволоженим киснем, туалеті
бронхів, іноді з ендоскопією, інгаляція та введення бронхолітичних та
муколітичних засобів. Призначають також кортизол чи преднізолон (50 мг на
добу) як протинабряковий та протизапальний засіб, антибіотики, у разі
наростання асфіксії роблять інтубацію трахеї та штучну вентиляцію легень У
деяких випадках проводять трахеостомію, але вдаються до неї за суворими
показаннями, оскільки вона збільшує ризик розвитку сепсису. Зогляду на це
ускладнення багато авторів, зокрема американських, не рекомендують
застосовувати кортикостероїди. Проте вітчизняні комбустіологи не розділяють
цей погляд і застосовують такі препарати у великих дозах (Р. Д. Рябая, Р.
И. Кравченко, 1980, Н. Е. Повстяной, Г. П. Козинец, 1984).
б) ХІМІЧНІ ОПІКИ
Хімічні опіки спричинюються хімічно активними речовинами — кислотами
(сірчана, хлористоводнева, азотна, оцтова тощо), основами, оксидами
фосфору, а також бензином, керосином та деякими маслами у разі їх тривалого
контакту зі шкірою. Ці речовини можуть уражувати як шкіру, так і слизову
оболонку травного каналу за умови попадання їх у середину В більшості
випадків хімічні опіки спостерігаються на промислових хімічних
підприємствах та в лабораторіях і пов'язані з порушенням робітниками
техніки безпеки під час розливання, перенесення та транспортування хімічно
активних речовин. Хімічні опіки в побуті виникають рідко Вони бувають
переважно внаслідок помилкового чи навмисного вживання хімічних речовин
усередину.
Хімічні опіки шкіри в побуті спостерігаються ще рідше, ніж опіки слизових
оболонок і трапляються у людей з підвищеною чутливістю (алергією) до таких
речовин.
За глибиною ураження та площею хімічні опіки діляться також, як і
термічні, на 4 ступені та на обмежені й поширені. Опіки стравоходу ділять
на З ступені, поверхневий, на всю товщу слизової оболонки та на всю товщу
стінки. Найбільшою мірою уражуються ділянки фізіологічних звужень у
стравоході
Поверхневі опіки І—II ступеня бувають переважно у разі контакту шкіри та
слизової оболонки з низькоконцентрованими кислотами та основами або
довготривалої дії на шкіру керосину чи бензину Поверхневі опіки шкіри
спостерігаються найчастіше Серед опіків стравоходу переважають глибокі Вони
виникають унаслідок дії концентрованих кислот і, особливо, основ, а також
фосфору. При цьому кількісно переважають опіки III ступеня. Серед
промислових опіків домінують опіки кислотами, дещо рідше — основами чи
фосфором.
Хімічно активні речовини за характером дії поділяють на такі, що
зумовлюють зсідання, коагуляцію білків через швидке виведення води з тканин
(кислоти, солі важких металів тощо), та на такі, що розріджують (основи). У
малих концентраціях речовини, що сприяють коагуляції білків унаслідок
швидкого переходу клітинної води під епідерміс, зумовлюють набряк та появу
пухирів на шкірі (II ступінь опіку). У великих концентраціях вони
зумовлюють сухий некроз шкіри з утворенням струпа. Речовини, які
розріджують, пошкоджують епідерміс, розщеплюють білки і утворюють з жирами
тканин нерозчинні мила, спричинюючи колікваційний некроз. Вони діють
повільніше, ніж кислоти, але проникають глибше, утворюючи вологий білий
струп, відшарування якого супроводжується появою виразок Останні тим
глибші, чим концентрованіші основи. Продукти розщеплення білків токсичні,
легко всмоктуються і призводять до інтоксикації організму. Дія кислот та
основ різної концентрації на слизову оболонку травного каналу зумовлює такі
самі за глибиною та характером опіки й, як і на шкірі.
У разі попадання малоконцентрованих кислот чи основ усередину опіки
слизової оболонки бувають поверхневі, але більші за площею. І навпаки,
концентрованіші речовини спричинюють значно глибші, але дещо менші за
площею опіки внаслідок різкого спазму стравоходу, який обмежує надходження
розчину в дистальному напрямку. Взагалі хімічні опіки бувають переважно
обмеженими (не більше 10% площі).
Клінічна картина.
Загальні клінічні прояви цих опіків значно менше виражені, ніж опіків
термічних. Завдяки переважно локальному їх характеру шок і токсемія при них
бувають рідко. Температура тіла у разі глибоких опіків кислотою також майже
не підвищується через сухий характер некрозу і відсутність утворення та
всмоктування токсичних продуктів некрозу. Лише при поверхневих опіках з
утворенням пухирів вона може короткочасно підвищуватися. Глибокі опіки
основами супроводжуються значною інтоксикацією через утворення токсичних
продуктів розпаду білків і всмоктування їх. Опіки слизових оболонок
травного каналу мають значно тяжчий перебіг, ніж опіки шкіри.
| Разместил: Гость Прочитано: 7103 | |  |
|
Пульмонология
