Наш опрос

Ваше отношение к БАД? (биологически активные добавки)

Регулярно принимаю
Иногда принимаю
Не верю в эффективность
Категорически против
В первый раз слышу о БАД


Результаты
Другие опросы

Всего голосов: 275
Комментарии: 0

Главная  Лучшие    Популярные   Список  
Атрезия пищевода
Медицина
регенерації клітин епідермісу і відновлення останнього.
  Опіки зумовлюють як місцеві, так і загальні порушення.  У  разі  місцевих
опіків  порушуються  шкірний  покрив,  функції  його  тканин,   розвивається
запальна реакція на травму тканин,  що  лежать  глибше.  Загальні  порушення
зумовлені зниженням функції головних систем  організму  (нервової,  серцево-
судинної, ендокринної, видільної та обміну речовин).
  Тяжкість перебігу опіків,  розлади,  які  вони  зумовлюють,  визначаються
площею ураження шкіри чи слизової оболонки та його  глибиною.  Існує  багато
способів вимірювання  площі  опіків.  Способи,  які  дають  уяву  про  площу
ураження,  прості,  і  застосовують  їх  на  початку  лікування   (під   час
проведення протишокової терапії у стаціонарних умовах).  До  таких  способів
належать способи дев'яток (Беркоу) та  долоні.  Згідно  з  останнім  методом
площа долоні приймається за 1 %, за методом дев'яток  (мал.  58,  б),  площа
руки складає 9 %, ноги — 18 %, тулуба —  36  %,  волосяної  частини  голови,
обличчя та шиї — також 9 % (по З % кожна). Цю схему не можна  застосовувати,
якщо дитина має вік до року, бо в неї площа голови набагато більша за  площу
руки.
  Точно визначити площу опікової поверхні можна шляхом "прозорих відбитків"
за  методом  Б.  Постнікова  або  нанесення  лінійних   розмірів   опіку   в
сантиметрах на силует людини заввишки  17  см  (на  його  поверхню  нанесено
міліметрову сітку). Спосіб вимірювання шляхом "прозорих  відбитків"  полягає
в  накладанні  на   опікову   поверхню   стерильної   прозорої   целофанової
(поліетиленової) плівки і позначенні на ній барвником (метиленовим синім  чи
брильянтовим  зеленим)  контурів  опіку.  Після  очищення  від  ексудату  та
залишків некротизованого епідермісу плівку накладують на сітку і  визначають
площу оконтуреного опіку.
   За способом Г.Д. Вілявіна (нанесення  лінійних  розмірів)  розміри  опіку
наносять на силует людини заввишки  17  см,  укритий  міліметровою  сіткою.
Кожному квадратному сантиметрові опіку відповідає один квадратний міліметр.
Спосіб має той недолік, що площу поверхні шкіри людини і її зріст приймають
за стандартні величини — відповідно 17 000 см2 і 170 см.
   За глибиною опіку виділяють З (Воуег) або 5 (Крейбіху) ступенів  його.  У
нашій країні використовують чотириступінчасту шкалу оцінки глибини  опіків.
Цифрове значення ступеня зростає зі збільшенням глибини  опіку.  І  ступінь
опіку (combustis eritematosa) характеризується ураженням  лише  поверхневих
шарів епідермісу (рогового, блискучого)  і  проявляється  клінічно  пекучим
болем, почервонінням та невеликим набряком шкіри.
   II ступінь — це більш глибоке ураження епідермісу (до базального шару)  з
утворенням  на  поверхні  шкіри  пухирів,   наповнених   прозорою   рідиною
(combustis  bullosa).  Пухирі  виникають   унаслідок   різкого   підвищення
проникності  судин,  накопичення  рідкої  частини  крові  в  епідермісі   і
відшарування  поверхневих  шарів  його.  Поверхня  пухирів   бліда,   сіра,
нечутлива до подразнення, а дно їх (глибокий базальний  шар  епідермісу)  —
червоне і дуже чутливе та болюче.
   Опіки І—II ступеня — це переважно опіки сонячні та опіки рідинами високої
температури, III ступінь опіку — некротична (combustis eschaeretica) форма,
яку ділять на IIIA і ІІІБ.
  При  ІІІА  ступені  некроз  поширюється  на  всю  товщу   епідермісу   та
 поверхневий сосочковий шар дерми (переважно часткове ураження його).
  ІІІБ  ступінь  характеризується   некрозом   усієї   дерми,   включно   з
 розташованими у ній придатками епідермісу — сальними й потовими залозами та
 волосяними фолікулами. Опіки III ступеня  спричинюються  киплячою  рідиною,
 полум'ям  та  металами  високої  температури.  Ці  термічні  агенти  можуть
 зумовити й змішані опіки — від І до IV ступеня.
  При опіку III ступеня залежно  від  глибини  його  спостерігаються  також
 пухирі, ділянки сухого некрозу шкіри — струпи  здебільшого  біло-сірого  чи
 сіро-жовтуватого кольору.
  У перші години і навіть доби важко диференціювати опік II та III ступеня,
 оскільки процес некротизації в клітинах шкіри часто триває  довго  й  після
 припинення  дії  термічного  агента  внаслідок  судинних  та   метаболічних
 розладів та розвитку інфекції.
  Найважливішим  тестом  для  визначення  ступеня  опіку   є   випробування
 чутливості  опікової  поверхні  (окрім  дна  пухирів)  щодо  механічних  чи
 хімічних подразнень. При опіках ІІІА ступеня чутливість поверхні, як і  при
 опіках II ступеня,  зберігається,  тоді  як  при  ІІІБ  ступені  чутливість
 відсутня на подразнення як кінцем голки, так і кулькою,  змоченою  спиртом.
 Дуже світла опікова поверхня і особливо  подібна  до  виробленої  технічної
 шкіри  свідчить  про  ураження  всієї  товщі  шкіри.  Пухирі  вказують   на
 ушкодження шкіри не на повну товщу.
  При опіках IV ступеня внаслідок раптового  випаровування  тканинної  води
 уражена шкіра, що має темно-сірий чи бурий колір, перетворюється на струп з
 тріщинами. Площа ураженої  шкіри  різко  зменшується.  Чутливість  опікової
 поверхні відсутня. При IV ступені опіків некроз поширюється  на  всю  товщу
 шкіри  та  підлеглі  тканини,  поверхня   тіла   обвуглюється.   Ці   опіки
 зумовлюються полум'ям, електричним струмом, розплавленим металом тощо.
  Опіки І — II і ІІІА ступеня належать до поверхневих, а ІІІБ  і  IV  —  до
глибоких.
  Переважну кількість термічних опіків складають опіки поверхневі —  І,  II
та ІІІА ступеня. Менша частина припадає на опіки ІІІБ та  IV  ступенів.  При
цьому опіки IV ступеня спостерігаються у 5 %. У дорослих поверхневі опіки  І
ступеня становлять ЗО %, II і ІІІА — до 15 %. Глибокі опіки площею до  10  %
вважаються обмеженими, тоді як опіки більшої площі  називають  поширеними  і
зараховують до тяжких, що мають перебіг опікової хвороби. У дітей  віком  до
12—15 років та людей похилого віку (60 і  більше)  поверхневі  опіки  площею
10—15 % і глибокі від 5 % вважаються тяжкими. До тяжких належать  також  усі
опіки дихальних шляхів.
  Глибокі опіки площею 50 % і більше вважаються несумісними з життям,  хоча
бувають і винятки, особливо в останні роки.
                   III. ПАТОФІЗІОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ПРИ ОПІКАХ
  Термальні  ушкодження  (деструкція  клітин   внаслідок   денатурації   та
коагуляції білків і порушення кровообігу) зумовлюють підвищення  проникності
капілярів уже через 15 хв, яка наростає особливо  швидко  у  перші  12  год,
поступово знижуючись до 48  год.  Це  призводить  до  переміщення  рідини  —
ексудату (вода, солі та білки з молекулярною масою до 150 тис.) із  судин  у
периваскулярний  простір.   Ексудат   при   поверхневих   обмежених   опіках
дренується через опікову поверхню  (рану)  назовні  та  в  тканини  опікової
зони, а у разі  тяжких  опіків  переміщується  також  у  органи  (головне  в
скелетні м'язи), котрі  анатомічно  не  ушкоджені  опіком,  і  спричинює  їх
набряк. Втрати рідини через рану можуть досягати  200  мл/м2  за  1  год  (у
нормі — 15  мл/м2  за  1  год).  Пошкодження  шкіри,  яка  є  протимікробним

Дополнительно по данной категории

13.11.2010 - Урология (основы урологии)
11.09.2010 - Остеохондроз
08.09.2010 - Пластическая хирургия. Трансплантация органов и тканей. Современная терминология
26.04.2010 - Травматический остеомиелит нижней челюсти
15.04.2010 - Электротерапия
15.04.2010 - Эмбриогенез человека
15.04.2010 - Эмбриональное развитие человека
15.04.2010 - Эмоция любви как биохимический процесс
15.04.2010 - Эмпиемы плевры

Кабинет пользователя

Здравствуйте,
Гость
Регистрация или входРегистрация или вход
Забыли пароль?Забыли пароль?

Ник:
Пароль:
Код:Секретный код
Повторить:

Рейтинг@Mail.ru Rambler's Top100


The release is prepared by Med4Net.ru